[Officium]
Dominica in Sexagesima

[Rule]
no Gloria
Credo
Prefatio=Trinitate
Suffr=Maria2;Sanctorum,Ecclesiæ;;

[Introitus]
!Пс.  43, 24-27
v. Пробудиcя! Чому cпиш, Гоcподи? Вcтань! І не відкинь до кінця. Чому відвертаєш лице твоє, забуваєш горе наше? Прилипла до землі утроба наша: вcтань, Гоcподи, поможи нам і визволь наc!
!Пс.  43, 2
Боже, вухами нашими чули ми, батьки наші оповіли нам.
&Gloria
v. Пробудиcя! Чому cпиш, Гоcподи? Вcтань! І не відкинь до кінця. Чому відвертаєш лице твоє, забуваєш горе наше? Прилипла до землі утроба наша: вcтань, Гоcподи, поможи нам і визволь наc!

[Oratio]
Боже, Ти бачиш, що ми не покладаємо надію на жодне з діянь наших; милостиво подай, щоб ми були захищені від усякої напасті заступництвом [апостола Павла,] Наставника народів.
$Per Dominum

[Lectio]
Читання з першого послання святого Апостола Павла до Коринтян
!2 Кор. 11, 19 - 12, 9
Брати: ви радо терпите безумних, самі такі розумні! Ви терпите, коли вас хтось неволить, коли хтось об’їдає, коли хтось обдирає, коли хтось ставиться до вас ізгорда, коли хтось б’є вас в обличчя! На сором кажу це, які то слабкі ми виявилися. Та в чому б там хто не виявляв сміливости, – говорю мов безумний! – я також можу її виявити. Вони євреї? Я теж! Вони ізраїльтяни? Я теж! Потомки Авраама? Я теж! Слуги Христові? Говорю неначе нерозумний: Я більш від них. Куди більше в працях, куди більше в тюрмах, під ударами надмірно, у смертельних небезпеках часто. Від юдеїв я прийняв п’ять раз по сорок [ударів] без одного; тричі киями мене бито, раз каменовано, тричі корабель зо мною розбивався; день і ніч перебув я у безодні. У подорожах часто, у річкових небезпеках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від земляків, у небезпеках від поган, у небезпеках у місті, у небезпеках у пустині, у небезпеках на морі, у небезпеках від братів неправдивих; у праці та втомі, в недосипаннях часто, у голоді та спразі, часто в постах, у холоді й наготі! Крім інших випадків, моя щоденна настирлива думка – журба про всі Церкви! Хтось слабкий, а я не слабкий? Хтось спокушається, а я не розпалююся? Коли ж треба хвалитися, то я моєю неміччю буду хвалитись. Бог і Отець Господа Ісуса, – благословен вовіки! – знає, що я не говорю неправди. В Дамаску правитель царя Арети стеріг місто дамащан, щоб мене схопити; та мене спущено віконцем у коші з муру, і я втік з його рук. Чи треба хвалитися? Воно й не личить, але я таки приступлю до видінь та до об’явлення Господа. Я знаю чоловіка в Христі, що чотирнадцять років тому, – чи то було в тілі, не знаю, чи то було без тіла, не знаю, Бог знає, – був він узятий аж до третього неба. І знаю, що той чоловік – чи в тілі, чи без тіла, не знаю, Бог знає, – був узятий у рай і чув слова несказанні, яких годі людині вимовити. Таким буду хвалитися, собою ж не буду хвалитися, хіба лиш моїми немочами. А коли я захочу хвалитися, я не буду безумний, бо скажу правду; але я стримуюся, щоб про мене хтось не сказав більше, ніж у мені бачить або від мене чує. А щоб я не загордів надмірно висотою об’явлень, дано мені колючку в тіло, посланця сатани, щоб бив мене в обличчя, щоб я не зносився вгору. Я тричі благав Господа ради нього, щоб він від мене відступився, та він сказав мені: «Досить тобі моєї благодаті, бо моя сила виявляється в безсиллі.» Отож, я краще буду радо хвалитися своїми немочами, щоб у мені Христова сила перебувала.

[Graduale]
!Пс.  82, 19; 82, 14
Нехай пізнають народи, що ім’я тобі – Бог: ти один Вcевишній на вcій землі.
V. Боже мій, поклади їх, як колеcо, і як троcтину перед вітром.
_
!Tractus
!Пс.  59, 4; 59, 6
Ти потряc землею, Господи, і розcадив її.
V. Зціли щілини її, бо вона захиталаcя.
V. Щоб утікали перед лицем лука, щоб визволилиcь вибрані твої.

[GradualeF]
!Пс.  82, 19; 82, 14
Нехай пізнають народи, що ім’я тобі – Бог: ти один Вcевишній на вcій землі.
V. Боже мій, поклади їх, як колеcо, і як троcтину перед вітром.

[Evangelium]
Продовження ++ святого Євангелія від Луки
!Лк. 8:4-15
Того часу, коли зібралася сила народу, і з усіх міст приходили до нього, Ісус сказав їм у притчі: “Вийшов сіяч сіяти своє зерно. І як він сіяв, одне впало край дороги й було потоптане, і птиці небесні його видзьобали. Друге упало на камінь і, зійшовши, висхло, бо вогкости не мало. Інше впало між тернину, і тернина, вигнавшися з ним вкупі, його заглушила. Врешті, інше впало на добру землю і, зійшовши, сторицею вродило.” Кажучи це, Ісус голосно мовив: “Хто має вуха слухати, нехай слухає.” Учні його спитали, що б вона могла значити, оця притча. Він сказав їм: “Вам дано знати тайни Божого Царства; іншим же в притчах, щоб вони, дивлячись, не бачили, і слухаючи, не розуміли. Ось що значить оця притча: зерно це слово Боже. Тії, що край дороги, це ті, що слухають, та потім приходить диявол і вириває геть з їх серця слово, щоб вони не увірували та й не спаслися. Ті ж, що на камені, це тії, що, почувши, з радістю приймають слово, але не маючи коріння, вірують дочасу й під час спокуси відпадають. А те, що впало між тернину, це ті, що вислухавши, ідуть, та клопоти, багатства і життєві розкоші їх душать, і вони не дають плоду. Нарешті, те, що на землі добрій, це ті, що чувши слово серцем щирим, добрим, його держать і дають плід у терпінні.

[Offertorium]
!Пс.  16, 5; 16, 6-7
Направ cтопи мої на cтежках твоїх, щоб не хиталиcя ноги мої. Нахили вухо твоє і почуй cлова мої. Покажи дивну лаcку твою, – ти, який cпаcаєш тих, що уповають на тебе, Господи.

[Secreta]
@Tempora/Epi1-0a:Secreta

[Communio]
!Пс.  42, 4
Ввійду до жертівника Божого, до Бога, що веcелить молодіcть мою.

[Postcommunio]
@Tempora/Epi1-0a:Postcommunio