[Officium]
Feria Sexta in Passione et Morte Domini

[Rule]
Full text

[Prelude]
!Богослужіння Великої П'ятниці має служитися в другій половині дня, десь біля третьої години. З пастирських причин можна починати найраніше опівдні, а найпізніше о дев'ятій вечора.
!1. Усі вівтарі мають бути непокриті, без хрестів чи світильників.
!2. Там де багато священиків, тим, які не служать, достатньо бути в пресвітерії.
!3. Священик, що служить, та диякон мають бути вдягнені в амікт і альбу, підперезані поясом та в чорній столі, піддиякон має бути в амікті, альбі й поясі. Ті, хто в хорі, мають бути в одягу для перебування в хорі.
!4. Коли всі так вдягнені, починається процесія через церкву до вівтаря, в тиші.
!5. Всі віддають шану вівтарю, коли підходять до нього. Священик та служителі простираються на землі, а всі інші схиляють обидва коліна та глибоко кланяються. Всі при цьому мовчки моляться.
!6. За знаком церемоніарія всі підіймаються та лишаються на колінах. Лише священик встає та, стоячи перед сходинками вівтаря, зі зведеними руками говорить буденним тоном:
V. Боже, Котрий узи смерті, це насліддя стародавнього гріха, яке успадкували всі наступні покоління, розв'язав через Страсть Христа Твого, Господа нашого; дай нам стати подібними до Нього, щоб як ми понесли образ земної природи через необхідність, так понесли б і образ небесної благодаті через освячення. Через того ж Христа, Господа нашого. R. Амінь.
_
_
!!I. Читання, Страсть
!7. По закінченні молитви всі сідають. По центру пресвітерія ставиться непокритий пюпітр, і чтець починає перше читання. Починається воно без назви, і закінчується без “Богу подяка”.
!7 a. За відсутністю чтеців, читає сам священик.
!Перше читання
!Осія 6, 1-6
Так говорить Господь: у своїй біді шукатимуть мене зпозаранку: “Ходіть, до Господа повернімся: бо він розірвав, він і загоїть; він ударив, він і рани перев’яже. Через два дні він оживить нас, на третій день на ноги нас поставить, і будемо перед ним жити. І спізнаваймо, намагаймось Господа спізнати; його прибуття певне, як зірниця, як дощ, він до нас прийде; немов весняний дощ, який зрошує землю”. Що мені діяти з тобою, Ефраїме? Що мені діяти з тобою, Юдо? Таж любов ваша, немов уранці мряка, мов та роса, що притьмом геть приходить. Тому я засмучував їх через пророків, забивав їх уст моїх словами – аби суд твій наче світло засяяв. Бо я бажаю милости, а не жертви; і знання Бога – над всепалення.
_
!Респонсорій співається хором чи читається кліриками.
!Респонсорій. Аввакум 3, 2-3
V. Господи, почув я вість Твою, й убоявся, порозмислив над ділами Твоїми, й вжахнувся.
V. Між двома звірами Тебе впізнають; коли роки наблизяться, Ти будеш знаний; як надійде час, Ти об’явишся.
V. Коли смутною буде душа моя, в гніві Ти згадаєш про милість.
V. Бог з Ливану прийде, і Святий – з гори тінистої, вкритої лісом
V. Вкрила небеса могустність Його, й хвали Його земля повна.
_
!8. По закінченні респонсорію всі встають. Священик, стоячи біля седилії, говорить “Молімося”, диякон говорить “Flectamus genua” і всі, схиливши коліна, деякий час моляться в тиші. Коли диякон говорить “Levate”, всі встають, і священик щі зведеними руками буденним тоном говорить молитву.
!8 a. Священик з місця говорить слова свої та диякона.
!Молитва
V. Молімося.
V. Преклонімо коліна.
R. Підійміться.
Боже, від Тебе і Юда отримав покарання засвій гріх, і розбійник прийняв винагороду за своє сповідання: даруй нам милість Твою, щоб як Ісус Христос, Господь наш, в Своїй Страсті дав обом різні відплати по їх заслугам, так і нам, знявши стару облуду, щедро дарував благодать Свого Воскресіння Той,
$Qui tecum
_
_
!9. По закінченні молитви всі сідають. Піддиякон починає друге читання, читаючи з пюпітра. Починається воно без назви, і закінчується без “Богу подяка”.
!9а. Читання читає чтець від пюпітра чи священик зі свого місця.
!Читання
!Вихід 12, 1-11
В ті дні казав Господь Мойсеєві та Аронові в землі Єгипетській: ”Місяць цей нехай буде вам початком місяців, перший нехай буде він вам між місяцями року. Промовте до всієї ізраїльської громади так: Десятого дня цього місяця візьміть собі кожен для своєї сім’ї ягня: одне на хату. Коли ж сім’я буде замала на [ціле] ягня, нехай разом з найближчим у межу сусідом візьме ягня по лічбі душ; розрахуйте, щоб ягняти було досить для кожного, хто скільки зможе з’їсти. Ягня ж нехай вам буде без вади, самчик, одноліток; можете взяти його з баранців або з козенят. І держатимете його до чотирнадцятого дня цього місяця, і тоді нехай уся громада синів Ізраїля разом заріже його надвечір. І нехай візьмуть крови й помажуть нею одвірки і наддвірок у домах, де їстимуть його. Нехай їдять м’ясо тієї самої ночі; спеченим на вогні нехай їдять його, з опрісноками та з гіркими зелами. Не їжте ніякої сировини, ні звареного в воді, а тільки жарене на вогні, і з головою його і з ногами та з нутрощами. І не зоставлятимете нічого до ранку; що ж з нього зосталось би до ранку, спалите на вогні. А їстимете його ось так: стегна ваші попідперізувані, обув’я ваше на ногах ваших, і костури ваші в руках у вас; і їстимете похапки: це бо є Пасха [тобто перехід] Господня
_
!Респонсорій співається хором чи читається кліриками.
!Респонсорій. 
!Пс. 139, 2-10.14
V. Вирятуй мене, Гоcподи, від чоловіка лукавого, від мужа неправедного визволи мене.
V. Неправду вони задумали в cерці, ввеcь день збиралиcь до бою.
V. Вигоcтрили язик cвій, як змії, отрута гадюча в уcтах їхніх.
V. Збережи мене, Гоcподи, від руки грішника, визволь мене від людей неправих.
V. Що задумали cпинити cтопи мої; заcтавили горді cіть на мене.
V. І проcтягнули мотуззя, наче cіть, на ноги мої, при cтежці заcтавили тенета на мене.
V. Я cказав Гоcподеві: «Ти Бог мій». Виcлухай, Гоcподи, голоc моління мого.
V. Гоcподи, Гоcподи, cило cпаcення мого, покрий голову мою в день брані.
V. Не віддавай мене, Гоcподи, грішникові проти бажання мого; вони змовилиcь проти мене, не покидай мене, щоб ніколи не піднеcлиcь вони.
V. Головне у колі їх, праця уcт їх покриє їх.
V. І праведні проcлавляти будуть ім’я твоє; праві оcелятьcя перед лицем твоїм.
_
_
!!Євангеліє Муки Господньої
!10. Після другого читання з респонсорієм зі сторони Євангелія на підлозі пресвітерію ставляться три непокриті пюпітри з книгами, і переходимо до співу чи читання оповіді про Страсть Господню за Йоаном. Читають чи співають служителі, що були висвячені хоча б на диякона. В супроводі двох аколітів чи міністрантів без кадила та світильників, віддавши шану вівтарю, вони стають перед священиком та глибоко схиляються. Він високим голоcом говорить:
S. Господь нехай буде в серцях ваших та на устах ваших.
R. Амінь.
!10 a. Оповідь про Страсть Господню читає чи співає священик. Перед цим в по центру пресвітерію, глибоко схилившись, тихо говорить “Господь нехай буде в серці моїм та на устах моїх. Амінь”. Тоді, віддавши шану вівтарю, йде на сторону Євангелія, де, над непокритим пюпітром, починає читання.
!Тоді, віддавши шану вівтарю, йдуть на сторону Євангелія, де, над непокритими пюпітрами, починають читання.
Мука Господа нашого Ісуса Христа за Йоаном
!Йн. 18, 1 - 19, 42
Того часу, вийшов Ісус із своїми учнями на той бік Кедрон-потоку, де був сад, куди увійшли він та його учні. Юда ж, який його зрадив, знав також те місце, Ісус бо та учні його часто там збиралися. Узявши, отже, Юда відділ війська і первосвященицьких та фарисейських слуг, прибув туди з ліхтарями, смолоскипами та зброєю. Ісус же, знаючи все, що мало з ним статися, вийшов і мовив до них: «Кого шукаєте?» «Ісуса Назарянина», відповіли ті. «Це я», каже їм Ісус. Стояв же і Юда з ними, який його зрадив. І коли він їм сказав: «Це я!» – подалися назад і припали до землі. Тож він спитав їх ще раз: «Кого бо шукаєте?» А вони: «Ісуса Назарянина.» «Сказав же вам, – озвавсь Ісус, – що то я. Коли, отже, шукаєте мене, то відпустіть оцих, щоб ішли собі»; - щоб слово те здійснилось, яке був вирік: «З-поміж тих, що їх ти передав мені, не погубив я ні одного.» Тоді Симон Петро, який мав меч при собі, добув його і, вдаривши первосвященикового слугу, відрубав йому праве вухо. Малхом звали того слугу. Але Ісус озвався до Петра: «Сховай меч у піхву! Чашу, яку дав мені Отець, – чи не мав би я її пити?» Тоді військовий відділ, тисяцький та юдейські слуги схопили Ісуса і, зв’язавши його, повели спершу до Анни: цей бо був тесть Каяфи, що був первосвящеником того року. А був же то той самий Каяфа, який дав був пораду юдеям: «Ліпше, щоб за народ помер один чоловік.» За Ісусом же слідував Симон Петро з ще іншим учнем. А що учень той знаний був первосвященикові, то й увійшов він у двір первосвященика з Ісусом. Петро ж стояв надворі біля дверей. Той інший, знаний первосвященикові учень, вийшов, промовив до одвірної слугині та й увів Петра. Слугиня ж одвірна й каже до Петра: «Чи й ти не з учнів отого чоловіка?» – «Ні», відрік той. Слуги і сторожа, що вогонь розклали, стояли там і грілися, було бо холодно. Отож і Петро стояв там з ними та грівся. І спитав первосвященик Ісуса про його учнів і про його навчання. Ісус же відказав йому: «Говорив я світові отверто. Завжди навчав я у синагозі й у храмі, де сходяться усі юдеї. Нічого не говорив я потайки. Чому мене запитуєш? Спитай он тих, що чули, що я до них промовляв. Вони бо знають, що говорив я.» На ті слова один із сторожі, який стояв там, ударив в обличчя Ісуса, кажучи: «Ось так відказуєш первосвященикові?» Озвався ж Ісус до нього: «Якщо я зле сказав, доведи, що воно погано. А якщо добре, то за віщо б’єш мене?» І відіслав його Анна зв’язаного до первосвященика Каяфи. А стояв там Симон Петро і грівся. От і мовили до нього: «Чи і ти не з його учнів?» І відрікся той, і відказав: «Ні!» Каже тоді один із первосвященикових слуг, родич того, якому Петро відрубав вухо: «Чи ж не тебе я бачив у саду з ним?» Тоді Петро відрікся ще раз. І зараз же півень запіяв! Повели тоді Ісуса від Каяфи у Преторію. Був же ранок. Та не ввійшли вони у Преторію, щоб не осквернитись, а й могти їсти пасху. Вийшов тоді до них Пилат і промовив: «Яке оскарження принесли ви на цього чоловіка?» А ті йому кричать у відповідь: «Якби не був з нього злочинець, не передавали б ми його тобі!» Тож каже їм Пилат: «То беріть собі його ви і судіть за вашим законом.» Юдеї ж йому: «Не дозволено нам нікого вбивати!» - Щоб здійснилося слово Ісуса, що сказав, вказуючи, якою смертю має вмерти. І ввійшов Пилат знов у преторію, закликав Ісуса і каже до нього: «Ти цар юдейський?» Ісус же у відповідь: «Кажеш те від себе, а чи інші про мене так тобі оповіли?» «Хіба ж я юдей? – озвався Пилат. -Народ твій і первосвященики передали тебе мені.  Що ти таке зробив?» «Царство моє не від світу цього, – відрік Ісус. – Було б моє царство від цього світу, то сторожа моя була б воювала, щоби мене не видали юдеям. Але не звідсіля моє царство.» «То ти таки цар?» – мовив до нього Пилат. І відповів Ісус: «Ти кажеш, що я цар. Я на те уродився і прийшов у світ на те, щоб свідчити істину. Кожен, хто від істини, слухає голос мій.» «Що таке – істина?» – озвався Пилат до нього. І сказавши те, вийшов знов до юдеїв і каже до них: «Жадної провини не знаходжу я на ньому. Є у вас, однак, звичай, щоб на Пасху відпустив я вам одного. Тож хочете, щоб я вам юдейського царя відпустив?» «Ні, не його!» – знову, закричали ті, – але Варавву!» А був же Варавва розбійник. Забрав тоді Пилат Ісуса та й звелів його бичувати. А вояки, сплівши вінок із тернини, вклали йому на голову ще й зодягли його у багряницю і, підступаючи до нього, казали: «Радуйся, царю юдейський!» І били його в обличчя. Знову вийшов Пилат надвір і до них промовляє: «Ото виводжу вам його, щоб ви знали, що я жадної провини на ньому не знаходжу.» І вийшов Ісус у вінку терновім та в багряниці. І сказав їм Пилат: «Ось чоловік!» Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому.» А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.» Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту. «Зо мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп’ясти тебе?» І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.» Від тієї хвилини шукав Пилат можливости, як би його відпустити. Але юдеї кричали: «Відпустиш його, то не будеш кесаревим другом! Усяк, хто з себе робить царя, кесареві спротивляється!» Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському – Гаввата. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.» Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп’ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!» І тоді видав він його їм на розп’яття. І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, де його і розіп’яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж – посередині. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.» Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп’ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському. Тож первосвященики юдейські мовили до Пилата: «Не пиши: Цар Юдейський, – але, що він сказав: Я – Цар Юдейський!» Та Пилат відрік: «Що написав я, те написав.» Тоді вояки, розіп’явши Ісуса, узяли його одіж та й зробили чотири частини, по одній частині кожному воякові, і хітон. Та був хітон не пошитий, лише ввесь від верху тканий. Тому домовилися між собою: «Не дерімо його, а киньмо на нього жереб, на кого впаде.» А тим же мало здійснитись Писання: «Мою одіж розділили між собою, на шату ж мою кинули жереб.» Отож і вчинили так вояки. А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа.
!Вклякаємо й лишаємося так деякий час.
Через те, що це була п’ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп’ятий. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували. Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.» Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, – але потайки, страхався бо юдеїв, – удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отже, і забрав Ісусове тіло. А надійшов і Нікодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса та обв’язали його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм. А був на тому місці, де розіп’яли його, сад, а в саду тому – нова гробниця, в якій нікого ще не клали. Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, – покладено Ісуса.
_
_
!! Урочисті молитви
!12. Священик вбирається в чорну каппу, а диякон та піддиякон в чорні далматику та тунічку відповідно. Тим часом два аколіти чи міністранти розстеляють один шар тканини на вівтарі та ставлять по центру книгу. Тоді священик зі служителями чи міністрантами йде до центру вівтаря, цілує його та починає молитви.
!13. Вони читаються як подано нижче.
!13 a. Читаються, як подано нижче, але слова диякона каже священик.
V. Молімося, возлюблені, за святу Божу Церкву, щоб Бог і Господь наш благоволив обдарувати її миром, єднати й обороняти її по всій землі, підкоривши їй начальства й влади, і дав нам, проводячи тихе й мирне життя, славити Бога Отця всемогутнього.
S. Молімося.
V. Преклонімо коліна.
R. Підійміться.
V. Всемогутній вічний Боже, Ти в Христові явив свою славу усім народам, оберігай діло Твого милосердя, щоб Твоя Церква, розпорошена по всьому світу, з непорушною вірою сповідувала Твоє Ім’я. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.
R. Амінь.
_
_
V. Молімося й за блаженнішого Папу нашого N., щоб Бог і Господь наш, Котрий обрав його до єпископського чину, оберігав його здоровим душею й тілом для Своєї святої Церкви, на управління святим Божим народом.
S. Молімося.
V. Преклонімо коліна.
R. Підійміться.
V. Всемогутній вічний Боже, чий розсуд утверджує все, милостиво зглянься на наші молитви й у доброті своїй оберігай вибраного для нас Предстоятеля, щоб люд християнський, Тобою, Творцем, керований, за такого Понтифіка примоножився у заслугах віри. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.
R. Амінь.
_
_
V. Молімося й за всіх єпископів, священиків, дияконів, піддияконів, аколітів, екзорцистів, чтеців, остіаріїв, сповідників, дів, вдов та про весь святий Божий народ.
S. Молімося.
V. Преклонімо коліна.
R. Підійміться.
V. Всемогутній вічний Боже, Твій Дух освячує усе тіло Церкви й керує ним: вислухай нас, благаючих за всі чини церковні, щоб, даром Твоєї благодаті, Тобі вірно служили всі ступені ієрархії. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності того ж Святого Духа, Бог, на віки вічні.
R. Амінь.
_
_
V. Молімося й за тих, хто піклується суспільними справами, й за їх служіння та владу, щоб Бог і Господь наш думки й серця їх направив згідно зі Своєю волею, щоб ми мали постійний мир.
S. Молімося.
V. Преклонімо коліна.
R. Підійміться.
V. Всемогутній вічний Боже, в Чиїх руках вся влада й всі права народів: лагідно зглянься на тих, хто має владу управляти нами, щоб по всій землі по всяк час під захистом правиці Твоєї твердо тритмалися і цілісність віри, і безпека Батьківщини. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.
R. Амінь.
_
_
V. Молімося й за катехуменів, щоб Бог і Господь наш відкрив вуха сердець їх і двері милосердя, аби, через омиття відродження отримавши відпущення всіх гріхів, вони віднайшли себе в Христі Ісусі Господі нашому.
S. Молімося.
V. Преклонімо коліна.
R. Підійміться.
V. Всемогутній вічний Боже, Ти безустанно збагачуєш свою Церкву новим потомством; примнож віру та розуміння наших катехуменів, щоб вони, відроджені у джерелі святого Хрещення, були зараховані до числа Твоїх усиновлених дітей. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.
R. Амінь.
_
_
V. Молімося, возлюблені, до Всемогутнього Бога Отця, щоб Він очистив світвід усіх помилок, відвернув хвороби, усунув голод, відчинив в’язниці, розірвав кайдани, дарував паломникам повернення, хворим – здоров’я, а мандрівникам – спасительний притулок.
S. Молімося.
V. Преклонімо коліна.
R. Підійміться.
V. Всемогутній вічний Боже, розрадо засмучених та сило стражденних, вислухай молитви тих, хто в будь-якій скруті звертається до Тебе, щоб усі могли радіти, що у своїх потребах зазнали Твого милосердя. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.
R. Амінь.
_
_
V. Молімося й за єретиків та схизматиків, щоб Бог і Господь наш вирвав їх з усіх помилок та благоволив повернути їх до святої матері Католицької й Апостольської Церкви.
S. Молімося.
V. Преклонімо коліна.
R. Підійміться.
V. Всемогутній вічний Боже, Ти всіх спасаєш та не бажаєш нікому погибелі: зглянься на душі, введені в оману диявольськими хитрощами, аби, відкинувши все лукавство єресей, серця заблукалих одумалися та повернулися до єдності Твоєї істини. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.
R. Амінь.
_
_
V. Молімося й за невірних юдеїв, щоб Бог і Господь наш зняв покров сердець їх, щоб і вони пізнали Ісуса Христа Господа нашого.
(sed rubríca 1960) V. Молімося й за юдеїв, щоб Бог і Господь наш просвітив серця їх, щоб вони пізнали Ісуса Христа як спасителя кожної людини.
S. Молімося.
V. Преклонімо коліна.
R. Підійміться.
V. Всемогутній вічний Боже, Ти не відкидаєш юдеїв від Твого милосердя, вислухай молитви нашi, які приносимо за сліпість того народу, щоб, упізнавши світло Твоєї Істини, яка є Христос, вони були вирвані з їх темряви. (sed rubríca 1960) V. Всемогутній вічний Боже, Ти хочеш, щоб кожна людина спаслася й прийшла до визнання істини; милостиво даруй, щоб через вхід повноти народів, весь Ізраїль був спісенним. Через того ж Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.
R. Амінь.
_
_
V. Молімося й за нехристиян, щоб Бог всемогутній забрав беззаконня з сердець їхніх, аби відкинувши своїх ідолів, вони навернулися до Бога живого й істинного, і єдиного Сина його Ісуса Христа, Бога й Господа нашого.
S. Молімося.
V. Преклонімо коліна.
R. Підійміться.
V. Всемогутній вічний Боже, Ти завжди шукаєш не смерті грішника, але його життя: милостиво прийми молитву нашу, і звільни їх від ідолопоклонства, та доєднай до Твоєї святої Церкви на хвалу й славу Імені Твого. Через Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе і царює в єдності Святого Духа, Бог, на віки вічні.
R. Амінь.
_
_
!!Поклоніння Хресту

!14. Священик та служителі вертаються до седилій, де знімають каппу, далматику та тунічку. Вноситься Хрест з розп'яттям, покритий фіолетовим вельоном.
!15. Священик та піддиякон стоять. Диякон з аколітами чи міністрантами йде до сакристії та бере Хрест. Вертаються процесією: спершу аколіти чи міністранти, потім диякон з Хрестом, а з боків його оточують ще два аколіти чи міністранти з запаленими світильниками. Побачивши їх, священик та піддиякон йдуть їм назустріч, і по центру перед вівтарем священик приймає Хрест від диякона.
!15a. Замість диякона за Хрестом йде священик.
!16. Починаємо відкриття Хреста. Священик стоїть на підлозі пресвітерію зі сторони послання обличчям до людей та високо тримає Хрест. Він один починає антифон Ecce lignum Crucis, який тут же підхоплюють служителі, до Venite, adoremus, що вже співається хором за участю всіх присутніх. По закінченні співу всі вклякають, крім священика, та на короткий час поклоняються в тиші. Тоді священик підіймається на сходину та знімає вельон з правої частиини розп'яття.  Тоді він підіймає Хрест трохи вище та співає те ж трохи вище, і все повторюється як першого разу. Тоді священик йде до центру вівтаря, знімає з Хреста весь вельон та підіймає Хрест ще вище та співає ще вище. Весь цей час Хрест супроводжують два аколіти чи міністранти зі світильниками з двох сторін, а служителі можуть допомагати священику тримати Хрест.
!16 a. Священику не допомагають служителі.
V. Ось древо Хреста, на якому повисло спасіння світу.
R. Прийдіте, поклонімось.
V. Ось древо Хреста, на якому повисло спасіння світу.
R. Прийдіте, поклонімось.
V. Ось древо Хреста, на якому повисло спасіння світу.
R. Прийдіте, поклонімось.
!17. Коли Хрест відкрито, поклоняємося йому. Два аколіти чи міністранти ставлять його на підлогу перед сходинки по центу вівтаря й тримайють його за горизонтальну планку. Інші два аколіти чи міністранти з запаленими світильниками стоять на колінах праворуч та ліворуч від Хреста, обличчям до нього. Поклоніння відбувається так: пергим підходить священик, потім служителі, потім клір, потім міністранти. Якщо можливо, вони знімають взуття перед цим та, підходячи до Хреста, по тричі преклоняють коліно. Підійшовши, цілують ноги Розп'ятого.
!18. Потім аколіти чи міністранти з Хрестом та світильниками переміщаються до входу до пресвітерію й стають так само. Вірні підходять по черзі, спершу чоловіки, потім жінки, й, преклонивши коліна, цілують ноги Розп'ятого. За бажанням пароха чи ректора парафії перед тим, піля того, як міністранти поклонилися Хресту, священик може взяти Хрест, підняти в руках й тримати так для адорації вірними в тиші.
!19. Під час поклоніння Хресту хор, розділений на дві групи, співає наступні співи. Всі, хто поклонився, в цей час сидять. Останнім завжди співається доксологія гімну: Sempiteina sit beatæ Trinitati gloria.
!ГЛУЗУВАННЯ
!Цифри 1 та 2 означають перший та другий хор. Грецькі слова тут подано без перекладу: їх перелад це наступна фраза.
!1 і 2 разом
V. Народе Мій, що Я зробив тобі? Або чим засмутив тебе? Дай Мені відповідь.
V. За те, що вивів Я тебе із землі Єгипетської, ти приготував Хреста Спасителеві твоєму.
!1
R. Agios o Theós!
!2
R. Святий Боже!
!1
R. Agios ischyrós!
!2
R. Святий Кріпкий!
!1
R. Agios athánatos, eléison imas.
!2
R. Святий Безсмертний, помилуй нас.
! 1 і 2 разом
V. За те, що вивів Я тебе з пустелі за сорок років, і манною годував тебе, та увів у землю вельми добру, ти приготував Хреста Спасителеві твоєму.
!1
R. Agios o Theós!
!2
R. Святий Боже!
!1
R. Agios ischyrós!
!2
R. Святий Кріпкий!
!1
R. Agios athánatos, eléison imas.
!2
R. Святий Безсмертний, помилуй нас.
! 1 і 2 разом
V. Що ще мав би Я зробити тобі, й не зробив? Я ж бо насадив тебе, найпрекрасніший винограде Мій, а Ти був Мені гірким вельми: оцтом напоїв Мене в спрагу й списом бік пробив Спасителеві твоєму.
R. Agios o Theós!
R. Святий Боже!
R. Agios ischyrós!
R. Святий Кріпкий!
R. Agios athánatos, eléison imas.
R. Святий Безсмертний, помилуй нас.
_
_
!1
V. Я за тебе побив Єгипет з його первенцями, ти ж Мене, побивши, видав.
!2
R. Народе Мій, що Я зробив тобі? Або чим засмутив тебе? Дай Мені відповідь.
!1
V. Я вивів тебе з Єгипту, потопивши фараона в Червоному морі, ти ж Мене видав архієреям.
!2
R. Народе Мій, що Я зробив тобі? Або чим засмутив тебе? Дай Мені відповідь.
!1
V. Я перед тобою відкрив море, ти ж відкрив списом бік Мій.
!2
R. Народе Мій, що Я зробив тобі? Або чим засмутив тебе? Дай Мені відповідь.
!1
V. Я перед тобою йшов в хмаровому стовпі, ти ж Мене повів в преторію до Пилата.
!2
R. Народе Мій, що Я зробив тобі? Або чим засмутив тебе? Дай Мені відповідь.
!1
V. Я тебе годував манною в пустелі, ти ж Мені надавав ляпасів та батогів.
!2
R. Народе Мій, що Я зробив тобі? Або чим засмутив тебе? Дай Мені відповідь.
!1
V. Я тебе напоїв цілющою водою з каменю, ти ж Мене напоїв жовчю й оцтом.
!2
R. Народе Мій, що Я зробив тобі? Або чим засмутив тебе? Дай Мені відповідь.
!1
V. Я заради тебе царів Хананейських побив, ти ж бив тростиною Мою голову.
!2
R. Народе Мій, що Я зробив тобі? Або чим засмутив тебе? Дай Мені відповідь.
!1
V. Я дав тобі жезл царський, ти ж дав голові Моїй вінець з терня.
!2
R. Народе Мій, що Я зробив тобі? Або чим засмутив тебе? Дай Мені відповідь.
!1
V. Я тебе возніс великою силою, ти ж Мене підвісив на дереві Хреста.
!2
R. Народе Мій, що Я зробив тобі? Або чим засмутив тебе? Дай Мені відповідь.
!1 і 2 разом
Ant. Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славим і прославляєм: ось бо Хреста ради прийшла радість всьому світу.
!1, Пс. 66, 2
Боже, змилуйcя над нами і благоcлови наc.
!2
Лицем твоїм оcяй наc і помилуй нас.
!1 і 2 разом
Ant. Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святеє воскресіння Твоє славим і прославляєм: ось бо Хреста ради прийшла радість всьому світу.
_
_
!CRUX FIDELIS
!1 і 2 разом:
Ant. Вірний хресте і шляхетний, Серед всіх дерев найкращий, В жоднім лісі не зродилось Дерево таке прекрасне. * О, солодкий хрест і цвяхи, Що несли тягар солодкий!
! 1 Гімн
V. Слав, язику, бій преславний,
Бій звитяжний, незрівнянний,
Прославляймо хрест тріумфу
В гімнах слави величавих,
Бо на ньому Відкупитель,
Смерть прийнявши, став звитяжцем.
_ `
!2
Ant. Вірний хресте і шляхетний, Серед всіх дерев найкращий, В жоднім лісі не зродилось Дерево таке прекрасне.
!1
V. Як наш предок, збунтувавшись,
Взяв до уст лиш плід гріховний,
Смерть ним враз заволоділа.
Проявив Бог милосердя:
Дерево йому дав нове,
Щоб знищить плід старого.
_ `
!2
Ant. О, солодкий хрест і цвяхи, Що несли тягар солодкий!
!1
V. Вирішив Бог всемогутній
Для рятунку всього люду,
Щоби демон, князь неправди
Потерпів від лжі своєї.
Те, чим ворог нас поранив,
Нашим зціленням враз стало.  
_ `
!2
Ant. Вірний хресте і шляхетний, Серед всіх дерев найкращий, В жоднім лісі не зродилось Дерево таке прекрасне.
!1
V. Як прийшов час благодатний
І свята мить наступила,
Шле Отець-Бог свого Сина,
Що Творцем є всього світу,
І для нас із лона Діви
Народився в людськім тілі.
_ `
!2
Ant. О, солодкий хрест і цвяхи, Що несли тягар солодкий!
!1
V. Плаче Немовля, покладене
Поміж вузько збитими яслями.
Тіло пеленами тісно
Діва Мати повиває,
І Божі руки й ноги
Пов'язує тісним покровом.
_ `
!2
Ant. Вірний хресте і шляхетний, Серед всіх дерев найкращий, В жоднім лісі не зродилось Дерево таке прекрасне.
!1
V. Він, проживши поміж нами
Як людина тридцять років,
Мук зазнав по власній волі.
Для спасіння людства всього
На хресті повис пробитий
Агнець Божий в жертву даний.
_ `
!2
Ant. О, солодкий хрест і цвяхи, Що несли тягар солодкий!
!1
V. Ось ознаки мук Христових:
Терня, оцет, жовч і цвяхи,
А залізним гострим списом
Бік святіший був пробитий.
Кров з водою, що стікали,
Обмивали всесвіт цілий.
_ `
!2
Ant. Вірний хресте і шляхетний, Серед всіх дерев найкращий, В жоднім лісі не зродилось Дерево таке прекрасне.
!1
V. О, схили своє галуззя,
Дерево преблагородне,
Хай розм’якне твоя твердість,
Щоб на ньому тіло Спаса,
Що Царем став всього світу,
Не зазнало більше муки.
_ `
!2
Ant. О, солодкий хрест і цвяхи, Що несли тягар солодкий!
!1
V. Лише ти прийняти зможеш
На свої рамена відкуп,
І вказати порт безпечний
Тим, хто тоне в грішнім світі.
Пресвятою Кров’ю Агнця
Ти окроплений був рясно.
_ `
!2
Ant. Вірний хресте і шляхетний, Серед всіх дерев найкращий, В жоднім лісі не зродилось Дерево таке прекрасне.
!Закінчення ніколи не пропускається:
!1
V. Честь і шана віковічна
Господу-Отцю і Сину,
Разом з Духом, рівним з Ними.
Слава Богу в Святій Трійці,
Котра нас оберігає
Милосердям і любов’ю.
Амінь.
!2
Ant. О, солодкий хрест і цвяхи, Що несли тягар солодкий!
_
_
!20. Після поклоніння ті ж аколіти чи міністранти встановлюють Хрест, якщо можливо, над вівтарем, чи на вівтарі, так щоб його було видно вірним і щоб він не заважав при наступних церемоніях. Світильники ставлять на вівтар.
!21. Священик, диякон та піддиякон перевдягаються з чорного в фіолетове: столу й орнат, столу й далматику, тунічку відповідно.
!22. Диякон приносить до вівтаря бурсу й розстеляє корпорал. Аколіт чи міністрант приносить до вівтаря воду й пурифікатор для омиття й обтирання пальців після Причастя. Також приносить книгу, яку ставить зі сторони Євангелія.
!22 a. Корпорал розстеляє священик.
!23. Коли все готово, приносять Святі Дари. Диякон з двома аколітами та кліриком, що несе омбреліно, йдуть до вівтаря, де зберігаються Святі Дари, де вже є два запалені світильники, що їх беруть аколіти. Там всі преклоняють коліна, й диякон бере посудину з Таїнством у наплічний вельон білого кольору.
!23 а. Замість диякона діє священик.
!24. Повертаються тим же порядком, як коли йшли туди. Над Дарами тримають омбреліно. Люд стає на коліна. Хор співає наступне:
V. Поклоняємось Тобі Христе й благословляємо Тебе, бо Ти через Хрест Твій відкупив світ.
V. Через дерево ми стали рабами, і через святий Хрест були звільнені. Плід дерева спокусив нас, Син Божий відкупив нас.
V. Спасителю світу, спаси нас: Ти, Котрий Хрестом і Кров’ю Твоєю відкупив нас, допоможи нам, молимо Тебе, Боже наш.
_
_
!!Причастя
!25. Диякон ставить посудину з Дарами на корпорал. Аколіти ставлять світильники на вівтар. Пілся цього всі троє преклоняють коліна. Диякон знімає наплічний вельон.
!26. Тоді священик з піддияконом йдуть до вівтаря, преклоняють обидва коліна, підіймаються та разом з дияконом преклоняють коліно. Священик не співає, а рецитує Молитву Господню з її вступом, тримаючи руки з'єднаними.
V. Молімося.
Спасенними заповідями навчені і божественною настановою натхнені, осмілюємося взивати:
! Священик тримає руки з'єднаними.
V. Oтче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу. Aле визволи нас від лукавого. Амінь.
_
!27. Священик простягає руки й продовжує
V. Bизволи нас, просимо, Господи, вiд усякого зла: минулого, теперiшнього та майбутнього, i за заступництвом блаженної та славної Приснодiви Богородицi Марiї, святих апостолiв Твоїх Петра i Павла, а також Андрiя, i всiх святих, обдаруй милостиво нашi днi миром, щоб з допомогою Твого милосердя ми завжди були вiльнi вiд грiха та безпечнi вiд усякого сум’яття. Через того ж Господа нашого Ісуса Христа, Сина Твого, Котрий з Тобою живе й царює в єдності Святого Духа Бог. На всі віки віків.
!Всі відповідають:
R. Амінь.
_ `
!28. Тихим голосом продовжує, схилившись та поклавши руки на вівтар з'єднаними:
V. Hехай Причастя Тiла Твого, Господи Iсусе Христе, яке я негiдний збираюся прийняти, не накличе на мене суд та осудження, але завдяки Твоєму милосердю охороняє мене та лiкує мою душу й тiло. Котрий живеш i царюєш з Богом Отцем в єдностi Святого Духа, Бог на всi вiки вiкiв. Амiнь.
_ `
!29. Тоді відкриває посудину з Дарами та, преклонивши коліно, бере Гостію й, тримаючи її над посудиною, схилившись та б'ючи себе в груди, тричи говорить звичним чином:
V. Господи, я не достойний, щоб Ти прийшов до мене, але скажи лише слово, i одужає душа моя.
V. Господи, я не достойний, щоб Ти прийшов до мене, але скажи лише слово, i одужає душа моя.
V. Господи, я не достойний, щоб Ти прийшов до мене, але скажи лише слово, i одужає душа моя.
!30. Роблячи знак Хреста Гостією, додає тихим голосом:
V. Тіло Господа нашого Ісуса Христа нехай береже душу мою на вічне життя. Амінь.
!І приймає Тіло з пошаною.
!31. Диякон читає Confiteor як на Месі.
V. Нехай змилосердиться над вами Всемогутнiй Бог i, вiдпустивши вам грiхи вашi, допровадить вас до життя вiчного.
!Усі відповідають:
Амінь.
!Священик продовжує:
V. Прощення, + розрiшення й вiдпущення грiхiв ваших нехай подасть вам всемогутнiй i милосердний Господь.
!Усі відповідають:
Амінь.
!32. Тоді священик розвертається до вівтаря, преклоняє коліно, бере посудину з Дарами, розвератється до народу й голосно мовить:
Ось Агнець Божий, ось Той, Хто бере гріхи світу.
!І одразу додає:
Господи, я не достойний, щоб Ти прийшов до мене, але скажи лише слово, i одужає душа моя.
!повторюючи цю фразу тричі.
!І роздає Причастя, як написано в рубриках на Великий Четвер, номер 159, п 29. Священники вдягають фіолетові столи.
!33. Під час роздачі Причастя можна співати Псалом 21 Deus meus, Deus meus; або один з респонсоріїв утрені дня.
!34. Після Причастя мирян священик омиває пальці та обтирає пурифікатором, нічого не кажучи. Посудину з Дарами ставить до табернакулюма.
!35. Стоячи по центру вівтаря, оточений служителями, говорить буденним тоном та зі зведеними руками молитви подяки.
_
_
V. Молімося.
Нехай, просимо Тебе, Господи, на Твій народ, що відданим розумом споминає Страсть Сина Твого, зійде щедре благословення, йому надаться прощення, подасться втіха, зросте його свята віра, та укріпиться вічне відкуплення. Через того ж Христа, Господа нашого.
R. Амінь.
_ `
V. Молімося.
Всемогутній і милосердний Боже, Ти відновив нас блаженною Страстю й смертю Христа: збережи в нас плід милосердя Твого, щоб, завдяки участі в цьому таїнстві, ми жили в постійній відданості. Через того ж Христа, Господа нашого.
R. Амінь.
_ `
V. Молімося.
Пригадай милості Твої, Господи, й освяти вічним захистом слуг Твоїх, за яких Христос, Син Твій, пролиттям Своєї Крові встановив пасхальне таїнство. Через того ж Христа, Господа нашого. Амінь.
R. Амінь.
!36. Священик та служителі повертаються до сакристії звичним чином.
!37. Комплету читають без співу й без свічок.