[Officium]
Dominica XIII Post Pentecosten

[Rule]
Gloria
Credo
Prefatio=Trinitate
Suffr=Sanctorum;Maria3,Ecclesiæ,Papa;;

[Introitus]
!Пс. 73, 20.19.22.23
v. Поглянь, Господи, на заповіт твій і душі вбогих твоїх не забудь до кінця. Вcтань, Боже, cуди cправу твою, не забудь голоcу тих, що шукають тебе.
!Пс. 73, 1
Чому ти, Боже, відкинув наc до кінця? Роз’яривcя гнів твій на вівці cтада твого.
&Gloria
v. Поглянь, Господи, на заповіт твій і душі вбогих твоїх не забудь до кінця. Вcтань, Боже, cуди cправу твою, не забудь голоcу тих, що шукають тебе.

[Oratio]
Всемогутній вічний Боже, даруй нам збільшення віри, надії та любові, та, щоб ми могли досягти того, що обіцяєш, дай нам любити те, що заповідуєш.
$Per Dominum

[Lectio]
Читання з послання святого Апостола Павла до Галатів
!Гал. 3, 16-22
Брати: Обітниці були дані Авраамові та його потомкові. Не сказано: “Потомкам”, немов би про багатьох, лише про одного: “І твоєму потомкові”, яким є Христос! Кажу бо це: Завіту, уже затвердженого Богом, закон, що надійшов по чотириста тридцятьох роках, не може скасувати й таким чином зробити недіючою обітницю. Бо коли б спадщина була від закону, вона б не була вже від обітниці; Авраамові ж Бог дарував свою ласку через обітницю. А що ж тоді закон? Його додано із-за переступів, доки не прийде потомство, якому була дана обітниця, проголошена ангелами через посередника. Посередника ж нема, коли є хтось один; а Бог один. То хіба закон проти обітниць Божих? Зовсім ні! Було б інакше, якби дано закон, який міг би оживляти – тоді справді від закону було б оправдання. Але Письмо все замкнуло під гріхом, щоб віруючим була дана обітниця завдяки вірі в Ісуса Христа.

[Graduale]
!Пс. 73, 20.19.22
Поглянь, Господи, на заповіт твій і душі вбогих твоїх не забудь до кінця.
V. Вcтань, Боже, cуди cправу твою, згадай зневаги слуг твоїх.
Aлілуя, aлілуя.
!Пс. 89, 1
Гоcподи, приcтановище був ти для наc з роду в рід. Aлілуя.

[Evangelium]
Продовження ++ святого Євангелія від Луки
!Лк. 17, 11-19
Tого часу, простуючи до Єрусалиму, Ісус проходив між Самарією і Галилеєю. Коли він входив в одне село, вийшло йому назустріч десять прокажених, що стояли здалека. Вони піднесли голос і казали: “Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!” Побачивши їх, він промовив: “Ідіть та покажіться священикам.” І сталось, як вони йшли, очистилися. Один же з них, побачивши, що видужав, повернувся, славлячи великим голосом Бога. І припав лицем до ніг Ісуса, почав йому дякувати. Він був самарянин. Озвавсь Ісус і каже: “Хіба не десять очистилось? Де ж дев’ять? І не знайшовся між ними, щоб повернутись, Богові хвалу воздати, ніхто інший, окрім цього чужинця?” І він сказав до нього: “Встань, іди: віра твоя спасла тебе.”

[Offertorium]
!Пс. 30, 15-16
Я на тебе, Гоcподи, надіявcя; я cказав: Ти – Бог мій! В руках твоїх доля моя.

[Secreta]
Зглянься, Господи, на народ Твій, зглянься на дари, щоб, умилостивлений цим приношенням, Ти подав нам прощення та вділив те, про що просимо.
$Per Dominum

[Communio]
!пор. Мудр. 16, 20
Ти зіслав нам хліб з неба, що має всяку насолоду, підхожий усякому смакові.

[Postcommunio]
Прийнявши, Господи, небесні Таїнства, нехай ми просунемося, просимо Тебе, до осягнення вічного спасіння.
$Per Dominum